КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ІДЕНТИЧНІСТЬ» У ДОСЛІДНИЦЬКИХ СТРАТЕГІЯХ СОЦІАЛЬНИХ НАУК НЕКЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

Анотація

З’ясовано, що концептуалізація поняття «самість»
та «ідентичність» у некласичний період відбувалась
переважно в межах теоретичних принципів соціології
(Г. Зіммель, Е. Дюркгейм, Дж. Мід, Ч. Кулі) та психо-
аналізу (З. Фройд, Е. Еріксон, Е. Фромм), що зумовило
вирізнення та актуалізацію її психосоціального та кому-
нікативного контекстів, розуміння як відкритого про-
цесу формування самосвідомості суб’єкта через сприй-
няття себе Іншими та інтеріоризацію соціальних норм,
впливи несвідомого у психічній структурі особистості.
Нові тенденції в дослідженні ідентичності виявились у
вирізненні різних типів ідентичностей, зокрема індиві-
дуальної (самоідентичності) і соціальної (колективної за
своєю суттю), встановленні взаємозв’язків у процесі їх
формування.

It’s found out that the concepts of «selfness» and «iden-
tity» in the non-classical period were conceptualized mainly
within the theoretical principles of sociology (G. Simmel,
E. Durkheim, G. Mead, Ch. Cooley) and psychoanalysis (S.
Freud, E. Erikson, E. Fromm). This led to the distinction and
actualization of psychosocial and communicative contexts
of such conceptualization, its understanding as an open
process of forming the self-consciousness of the individual
through his/her perception by Others and interiorization of
social norms, influences of unconscious in mental structure
of the individual. New trends in the identity research were
manifested in distinguishing different types of identities,
including individual (self-identity) and social (collective in
its essence), establishing relationships in the process of their
formation.