ХАРАКТЕРИСТИКА УСТАНОВЧОЇ ТА КОНСТИТУЦІЙНИХ ЛЕГІСЛАТУР ІСПАНІЇ (1977–2017 PP.)

Анотація

Розглянуто діяльність установчої та конституційних
легіслатур як інституту представницької влади демокра-
тичної Іспанії. З’ясовано, що основним завданням уста-
новчої легіслатури стала підготовка й ухвалення нової
Конституції держави, консолідація політичних сил краї-
ни у проведенні демократичних реформ. Охарактеризова-
но конституційні легіслатури. Особливу увагу звернуто на
факт, що політичні партії іберійської країни відіграють
вирішальну роль у виборчому процесі, формуванні дер-
жавної еліти, законодавчій і урядовій діяльності. Визна-
чено, що впродовж більше тридцяти років у політичному
житті парламентської монархії домінували дві партії –
консервативна Народна партія (НП) та лівоцентристська
Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП). Зробле-
но висновок про те, що найчисельнішу парламентську
більшість мали соціалісти у 1982–1986 рр. (урядовий
кабінет Ф. Гонсалеса), а народники досягали абсолютної
більшості у законодавчому органі 2000 р. ( урядовий ка-
бінет Х. Аснара) та в 2011 р. (урядовий кабінет М. Рахоя).

This article has attempted to trace the activities of
Spain’s constitutional legislatures (1977–2017). The Spanish
Constitution 1978 became the main standard of the political
organization of a parliamentary monarchy. The Constitution
was established the principle of the separation of
the powers of the state into three branches: legislative, executive
and judicial. Spain is a typical parliamentary system
characterized by the Executive dominance of the legislative
agenda. This ensures effective approval of the agenda of
the winning party in elections. The governing parties find
institutional rules those regulating the capacity to propose
legislation which provide significant advantages. It is
founded that two parties have dominated in the political life
of the country – the conservative People’s Party (PP) and
the Spanish Socialist Workers’ Party (PSOE). The conclusion
is drawn that the PSOE had an absolute parliamentary
majority in 1982–1986 (the government of F. Gonzales), the
PP – in 2000 (the cabinet of J. Aznar) and in 2011 (the government
of M. Rajoy).